Розмежування повноважень зборів кредиторів та комітету кредиторів.

Які наслідки наявності у підсумковому засіданні протилежних позицій розпорядника майна та зборів (комітету) кредиторів щодо наступної судової процедури?

Відповідь та обґрунтування: В Законі про банкрутство наявна технічна недосконалість, внаслідок якої непослідовно розмежовано повноваження зборів кредиторів та комітету кредиторів. Цю проблему має бути усунуто із прийняттям проекту Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)» № 3132 від 17.09.2015р., який очікує на розгляд Верховною Радою України.

За чинним регулюванням у випадку конкуренції (наявності різних позицій) щодо одного і того ж питання між рішеннями зборів кредиторів та комітету кредиторів варто надавати перевагу рішенню зборів кредиторів, як органу, в прийнятті рішень якого беруть участь безпосередньо всі кредитори. Тобто воля кредиторів реалізується безпосередньо, а не через утворений зборами кредиторів орган - комітет кредитору, якому делеговано повноваження представляти інтереси кредиторів під час провадження у справі про банкрутство.

На користь цього слугує також те, що Законом про банкрутство не передбачено припинення повноважень зборів кредиторів після утворення комітету кредиторів. Збори можуть приймати рішення з питань, які віднесено до їх компетенції, незалежно від того чи утворено комітет кредиторів, чи ні та незалежно від того чи приймалось якесь рішення з цього питання комітетом кредиторів, чи ні. Якщо збори кредиторів прийняли рішення з якогось питання, прийняте з цього ж питання рішення комітету кредиторів значення не має.

У випадку наявності у підсумковому засіданні протилежних позицій розпорядника майна та зборів (комітету) кредиторів щодо наступної судової процедури слід виходити із того, чиїм повноваженням є визначення подальшої процедури. Підставою для  ухвалення судом рішення про введення наступної процедури є рішення зборів кредиторів (абзац 1 частини 3 статті 27 Закону про банкрутство). Відтак, саме рішення зборів кредиторів має визначальне значення при судовому розгляді цього питання.

Наявна в Законі технічна проблема із належним розмежуванням повноважень зборів кредиторів та комітету кредиторів може створити хибне враження, нібито самого рішення зборів кредиторів недостатньо, але потрібне ще й додаткове аналогічне рішення комітету кредиторів.

Так само, як може створити хибне враження про визначальну роль розпорядника майна у визначенні подальшої судової процедури вказівка Закону на те, що  «у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень». Слова «за пропозицією» варто сприймати як наділення розпорядника майна функцією поінформувати суд про ухвалене зборами кредиторів рішення, і аж ніяк не як повноваження визначати яку наступну процедуру до боржника має застосувати суд.

Наявність, відсутність такої пропозиції, або ж висловлення розпорядником майна позиції, протилежної тій, яку містить рішення зборів кредиторів не має зв’язувати суд в оцінці можливості реалізації рішення зборів кредиторів щодо введення наступної судової процедури.