Передача територіальним громадам об’єктів житлового фонду та комунальної інфраструктури

Питання:

Частиною першою статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) передбачено, що до складу ліквідаційної маси включаються всі види майнових активів банкрута, за винятком  об’єктів житлового фонду, об’єктів комунальної інфраструктури,  що належать банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад. Виникає питання: Чи необхідно  передавати до комунальної власності квартири (житлові будинки) та об'єкти комунальної інфраструктури, які належать банкруту, і кошти від продажу яких мають бути витрачені на задоволення вимог кредиторів?

Відповідь: Передавати безоплатно майно боржника, яке є його власністю, територіальним громадам не можна.

Обґрунтування:

Застосовувати положення ч.1 ст. 42 Закону необхідно виходячи із загальної спрямованості Закону - максимальне задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника. Тлумачення ж положень цієї статті таким чином, що майно боржника, яке йому належить на праві власності, буде безоплатно передано у комунальну власність, не дозволяє досягти цієї мети.

Об’єкти, які зводились або іншим чином набуті у власність боржником, який визнаний банкрутом, не можна безоплатно передавати в комунальну власність. Така передача є конфіскацією, що суперечить статті 41 Конституції України, яка гарантує непорушність права власності. Відповідно до вимог статті 41 «примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану». Однією з конституційних гарантій прав, в т.ч. права власності, є недопущення їх скасування або ж звуження їх змісту та обсягу (стаття 22 Конституції України)[1]. Тож тлумачити ч.1 ст.42 Закону про банкрутство слід так, щоб її застосування не призвело до порушення або звуження права власності, гарантованого Конституцією України.

Таким чином, очевидно, що у ч.1 ст.42 Закону мова йде про майно, яке належить боржнику як володільцю, а не як власнику, і яке він повинен у випадку банкрутства передати (повернути) «в порядку, встановленому законодавством», територіальній громаді. Таке майно не включається до складу ліквідаційної маси.


 

[1]«Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена» (Рішення Конституційний Суд України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 «справа про постійне користування земельними ділянками»).