Стягнення заборгованості по заробітній платі без ухвали господарського суду

Питання:

Досить часто в процедурі розпорядження майном органи державної виконавчої служби реалізують ліквідне майно боржників за заниженими цінами по виконавчих провадженнях щодо стягнення заборгованості по заробітній платі незважаючи на положення частини п’ятої статті  19  Закону про банкрутство, яка передбачає, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. При оскарженні таких дій  ВДВС арбітражним керуючим, виникає питання: у якому провадженні це можливо: у межах справи про банкрутство чи в порядку адміністративного, цивільного  чи господарського судочинства в позовному провадженні як оскарження дій ДВС при виконанні судового рішення. Практика ВГСУ з цього приводу – різна.

Відповідь: у межах справи про банкрутство.

Обґрунтування:

Відповідно до абзацу четвертого ч.5 ст.19 Закону «Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника». Відповідно до ч.4 ст.10 Закону «Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України». Виходячи з того, що остання норма є спеціальною по відношенню до норм процесуальних кодексів, всі спори, що виникають у виконавчому провадженні щодо стягнення заробітної плати, включаючи спори про правомірність чи неправомірність дій державного виконавця, вирішуються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Слід мати на увазі, що визнання дій державного виконавця неправомірними може захистити право боржника та інтереси кредиторів лише у випадку, якщо майно ще не відчужене на користь покупця. Аби не допустити цього, господарський суд відповідно до ст.67 ГПК може вжити заходів до забезпечення позову, зокрема накладанням арешту на майно.

Якщо ж державний виконавець вже здійснив відчуження майна, то його повернення можливе лише у разі недобросовісності набувача (ст.ст.330, 388 ЦК).