Щодо добровільності використання печаток суб’єктами господарювання

Центр комерційного права 09.06.2015

 

Законом України від 15.04.2014 № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» (далі – Закон № 1206) внесена низка змін до законодавчих актів України, направлених на відмову від обов’язковості та запровадження добровільності використання печаток суб’єктами господарювання.

Ідеологія нового підходу

Обов’язковість  використання печаток у цивільних та господарських відносинах є очевидним анахронізмом, що зберігся подекуди на теренах колишнього СРСР. Наразі воно майже не зустрічається навіть у тих країнах, де свого часу прикладення печатки було неодмінною умовою чинності окремих видів договорів, таких як дарування чи пожертва[1].

Жодної необхідності у застосуванні печатки насправді немає. Так, як слушно зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 2258а (на основі якого прийнято Закон)[2],  правоохоронні та податкові органи вже давно визнали факт надзвичайної легкості підробки будь-якої печатки. Виходячи з цього, зокрема, 29.12.2010 р. до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576, були внесені зміни, яким скасовано видачу дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, на виготовлення печаток і штампів, а 11.01.2011р.  скасовано відповідну інструкцію[3]. Технології та обладнання для виготовлення печаток вже не є чимось ексклюзивним. За таких обставин, жодна печатка, насправді, вже не гарантує того, заради чого її обов’язкове використання запроваджувалося багато років тому (а саме засвідчення справжності підпису, наявності повноважень діяти від імені юридичної особи). Проте без неї до прийняття Закону № 1206 керівник суб’єкта господарювання не міг укладати угоди, здійснювати інші господарські операції, подавати звітність тощо.

Використання печатки навіть завдавало шкоди, бо печатка перетворилася на інструмент захоплення чужого майна (бізнесу) проти волі його власника (так зване рейдерство). Іншими словами, рейдерство здійснювалося вже не всупереч використанню печатки, а завдяки йому: саме лише захоплення печатки створювало щось на зразок презумпції наявності повноважень особи, яка її тримає.

Слід підкреслити, що Закон аж ніяк не забороняє використання печаток. Наразі використання печаток є усталеним звичаєм; нерідко печатки ставлять і на тих документах, на яких їх ставити не обов’язково. Тож не можна забороняти таке використання, «ламаючи людей через коліно». Відтак Закон демонструє поміркований підхід. З набранням Законом чинності юридичні особи можуть самі вирішувати, чи використовувати їм печатку, чи ні.

Іншими словами, юридичні особи у відношенні користування печаткою опинилися у тій ситуації, у якій завжди знаходились фізичні особи – підприємці. Дехто з підприємців використовує печатку, а дехто чудово обходиться без неї.

Водночас на практиці виникають питання щодо застосування цього нового підходу.

Центр комерційного права пропонує своє бачення відповідей на ці питання.

1. Який орган юридичної особи вирішує питання про те, чи матиме юридична особа печатку? Чи має інформація про наявність чи відсутність печатки відображатись у статуті юридичної особи?

Питання про наявність чи відсутність печаток, та питання про те, чи має печатка використовуватись, належать до поточної діяльності юридичної особи. Тож за загальним правилом ці питання вирішуються виконавчим органом юридичної особи.

Виконавчий орган юридичної особи може в будь-який час прийняти рішення про використання печатки, або про припинення її використання.

Водночас відповідно до ч.1 ст.98 Цивільного кодексу України «Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу». Тож вищий орган товариства може прийняти рішення з цих питань. У цьому разі вищий орган товариства може за бажання внести відповідні відомості до статуту, але це не є обов’язковим.

Незалежно від того, чи внесені відомості про наявність чи відсутність печаток до статуту, чи ні, рішення вищого органу товариства є обов’язковим для виконавчого органу. Порушення обов’язку виготовити печатку та використовувати її може створювати юридичні наслідки для членів виконавчого органу (наприклад, бути підставою для застосування до них санкцій, передбачених трудовим законодавством). Водночас порушення такого обов’язку виконавчим органом за загальним правилом не впливає на чинність правочинів, наказів та інших актів юридичної особи.

Такий обов’язок є обов’язком членів виконавчого органу перед юридичною особою, а не перед третіми особами. Тому треті особи не вправі звертатись з вимогами про прикладення печатки.

Тож за загальним правилом питання про наявність чи відсутність печаток, та питання про те, чи має печатка використовуватись, належать до компетенції виконавчого органу юридичної особи.

Внесення до статуту відомостей про наявність чи відсутність печаток не є обов’язковим.

 

2. Чи повинна юридична особа використовувати печатку, якщо її статутом встановлено, що вона має печатку?

У листі Національного банку України від 11.12.2014 р. N 25-110/74213 зазначено, що «Якщо в установчих документах юридичної особи зазначено про наявність печатки, то вона повинна використовуватися у всіх правочинах юридичної особи, в тому числі і у договірних відносинах з банком та при розпорядженні рахунком і підписуванні розрахункових документів». З цим судженням погодитись не можна з таких причин.

Відповідно до ст.19 Конституції України:

    • ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;
    • органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ані конституцією, ані законом органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не наділені повноваженнями встановлювати випадки, коли юридична особа повинна використовувати печатку. Тож такі випадки можуть встановлюватись лише законом.

Деякими законами передбачені окремі випадки, коли юридична особа має використовувати печатку за її наявності. Це, зокрема, друге речення частини третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, частина третя статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці норми передбачають прикладення печатки юридичної особи за її наявності на деяких документах.

Водночас законами не передбачено загального правила про те, що юридична особа має використовувати печатку за її наявності.

Тому за загальним правилом (крім виключень, передбачених законами) юридична особа, яка має печатку, не зобов’язана її використовувати.

Зокрема, якщо в установчих документах юридичної особи приватного права зазначено про наявність печатки, то це не тягне обов’язку  юридичної особи її використовувати.

 

3. Чи виникає, за умови наявності печатки, у суб’єкта господарювання обов’язок  її використання на всіх без виключення документах на вимогу третіх осіб?

З принципу добровільності використання печаток юридичними особами приватного права, який запроваджений Законом № 1206, випливає і право цих юридичних осіб самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка.

Тож треті особи не вправі вимагати від суб’єкта господарювання використовувати печатку тільки на тій підставі, що суб’єкт господарювання має печатку.

 

4. Чи вправі суб’єкт господарської діяльності самостійно, шляхом видання наказу по підприємству, визначати вичерпний перелік документів, на яких використовується його печатка?

З принципу добровільності використання печаток юридичними особами приватного права, який запроваджений Законом № 1206, випливає і право цих юридичних осіб самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка.

Спосіб, у який юридична особа (яка схотіла мати печатку) визначатиме, коли вона використовує печатку, а коли – ні, законом не встановлено. Тож юридична особа може робити це у будь-який спосіб. При цьому Закон не пов’язує  прийняття такого рішення з дотриманням тих чи інших формальностей. Наприклад, це може бути письмовий наказ по підприємству, або усний наказ, або письмове чи усне розпорядження працівникам, які оформлюють документи тощо. Якщо печаткою користується тільки директор, він може взагалі не видавати жодних наказів чи розпоряджень, а просто фактично використовувати чи не використовувати печатку.

Суб’єкт господарської діяльності вправі самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка. Спосіб, у який такий суб’єкт може це робити, не обмежується виданням наказу по підприємству, а може бути будь-яким.

 

5. Чи можуть не використовувати у своїй діяльності печатки та штампи державні та комунальні підприємства, установи та заклади, що повністю чи частково фінансуються з державного бюджету?

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас слід мати на увазі, що на деякі установи та заклади можуть бути покладені функції суб'єктів владних повноважень. Коли такі установи та заклади діють не як суб’єкти господарювання, а в якості суб'єктів владних повноважень, на них законодавством може бути покладений обов’язок використання печаток.

Отже, зазначені юридичні особи за загальним правилом не зобов’язані використовувати печатки та штампи.

 

6. Чи можуть казенні підприємства не використовувати у своїй діяльності печатку?

Відповідно до ч.4 ст.76 Господарського кодексу України казенне підприємство має, зокрема, печатку із своїм найменуванням. Водночас зазначена норма не зобов’язує  казенне підприємство використовувати печатку. Відтак казенне підприємство самостійно вирішує, коли воно використовує печатку.

Тому казенні підприємства можуть не використовувати у своїй діяльності печатку.

 

7. Чи можуть державні та комунальні підприємства, установи та заклади, що повністю чи частково фінансуються з державного бюджету, співпрацювати з контрагентами, які не використовують печатки?

Щодо цього відсутні будь-які заборони.

Тому зазначені юридичні особи можуть співпрацювати з контрагентами, які не використовують печатки.

 

8. Чи стосуються зміни щодо добровільного використання печаток та штампів кадрового діловодства (печатка установи у трудовій книжці, довідка про зарплату, довідка з місця роботи), оформлення листків непрацездатності, медичних висновків, інших документів (наприклад довідки про склад сім’ї)?

Оскільки юридичні особи можуть не мати печаток, то вони можуть видавати будь-які документи без прикладення печатки.

Тому прикладення печатки до зазначених документів не є обов’язковим.

 

9. Чи стосуються зміни щодо добровільного використання печаток та штампів оформлення податкових накладних?

Податковий кодекс України  не містить правила про обов’язковість прикладення печатки до податкових накладних.

У відповідності з Податковим кодексом України  не містить такого правила і наказ Міністерства фінансів України  «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 23.09.2014 N 966. При цьому наявність у формі «Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України» місця для прикладення печатки (позначене літерами «М. П.») не означає вимоги обов’язкового прикладення печатки.

Тому прикладення печатки до податкових накладних не є обов’язковим.

10. Чи можуть не використовувати печатки та штампи учасники процедури держзакупівель?

Відповідно до п.31 ст.1 Закону України  «Про здійснення державних закупівель» учасник процедури закупівлі – це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка письмово підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі та/або подала пропозицію конкурсних торгів, або цінову пропозицію, або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі. Зазначений Закон не містить правила про обов’язковість використання такими учасниками печаток та штампів.

Тому учасники процедури держзакупівель можуть не використовувати печатки та штампи.

11. Які реквізити мають відображатись на печатках?

Стаття 58-1 Господарського кодексу України «Печатки суб'єкта господарювання» не містить вимог щодо реквізитів печатки.

Тому суб’єкти  господарювання за загальним правилом вправі самі вирішувати, які саме реквізити відображаються на їхніх печатках.

12. Якщо прийнятим до прийняття Закону України від 15 квітня 2014 року № 1206-VII підзаконним актом передбачено проставлення печатки, але норми цього Закону передбачають необов'язковість застосування печатки, то чи обов'язково застосовувати печатку у такому випадку?

Прикладами таких норм є окремі норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України  від 15 грудня 2004 р. N 637 (абзац другий п.3.3, абзац п’ятий п.4.2, п.7.9 містять вимогу про відбиток печатки).

Закон № 1206 скасував обов’язок суб’єктів господарювання – юридичних осіб мати печатки, а для суб’єктів господарювання – фізичних осіб такого обов’язку  не існувало ніколи. Якщо підзаконним актом передбачена обов’язковість використання печатки, то такий підзаконний акт не відповідає закону. Така невідповідність означає, що підзаконний акт у цій частині не підлягає застосуванню незалежно від дати його прийняття. Наприклад, у господарських відносинах це правило закріплене у ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу: «Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України».

Отже, такий підзаконний акт не підлягає застосуванню.

13. Відповідно до абзацу третього Цивільного кодексу України  «Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін». Якщо письмовою домовленістю сторін передбачена така умова, але сторони не скріпили договір печаткою, то чи впливає це на чинність договору?

Універсальної відповіді на це питання нема.

Перший приклад.

Сторони підписали договір, але в самому цьому договорі вказали, що він набирає чинності з моменту його скріплення печатками. Скоріш за все, тут воля сторін направлена на те, щоб скласти лише проект договору і відтермінувати його перетворення на укладений договір доти, доки він не буде скріплений печатками. Це може бути необхідним, наприклад, якщо згідно із законом чи статутом юридичної особи такого роду договір має бути схвалений певним органом юридичної особи (наприклад, договір підписаний головою правління, але вимагається ще схвалення наглядовою радою). У цьому разі за відсутності печаток договір є неукладеним.

Другий приклад.

Сторони склали протокол про наміри, в якому вказали, що майбутній договір має бути скріплений печатками. Тим не менше пізніше сторони підписали договір, не скріпивши його печатками; при цьому в самому договорі умова про скріплення печатками відсутня. Скоріш за все, тут воля сторін направлена на скасування попередньої домовленості про скріплення договору печатками. Тож такий договір слід розглядати як укладений.

Отже, наслідки нескріплення договору печаткою при тому, що письмовою домовленістю сторін передбачене таке скріплення, мають визначатись в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з тлумачення намірів сторін.



[1]див. наприклад Snyder D.V. Comparative law in action: promissory estoppel, the civil law, and the mixed jurisdiction // Ariz. J. Int'l & Comp. L. –  1998. – 15. –  P. 719.
[3]Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України  від 11 січня 1999 р. N 17 (Зареєстрована в Міністерстві юстиції України  28 квітня 1999 р. за N 264/3557).

 

Законом України від 15.04.2014 № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» (далі – Закон № 1206) внесена низка змін до законодавчих актів України, направлених на відмову від обов’язковості та запровадження добровільності використання печаток суб’єктами господарювання.

Ідеологія нового підходу

Обов’язковість  використання печаток у цивільних та господарських відносинах є очевидним анахронізмом, що зберігся подекуди на теренах колишнього СРСР. Наразі воно майже не зустрічається навіть у тих країнах, де свого часу прикладення печатки було неодмінною умовою чинності окремих видів договорів, таких як дарування чи пожертва[1].

Жодної необхідності у застосуванні печатки насправді немає. Так, як слушно зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 2258а (на основі якого прийнято Закон)[2],  правоохоронні та податкові органи вже давно визнали факт надзвичайної легкості підробки будь-якої печатки. Виходячи з цього, зокрема, 29.12.2010 р. до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 576, були внесені зміни, яким скасовано видачу дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, на виготовлення печаток і штампів, а 11.01.2011р.  скасовано відповідну інструкцію[3]. Технології та обладнання для виготовлення печаток вже не є чимось ексклюзивним. За таких обставин, жодна печатка, насправді, вже не гарантує того, заради чого її обов’язкове використання запроваджувалося багато років тому (а саме засвідчення справжності підпису, наявності повноважень діяти від імені юридичної особи). Проте без неї до прийняття Закону № 1206 керівник суб’єкта господарювання не міг укладати угоди, здійснювати інші господарські операції, подавати звітність тощо.

Використання печатки навіть завдавало шкоди, бо печатка перетворилася на інструмент захоплення чужого майна (бізнесу) проти волі його власника (так зване рейдерство). Іншими словами, рейдерство здійснювалося вже не всупереч використанню печатки, а завдяки йому: саме лише захоплення печатки створювало щось на зразок презумпції наявності повноважень особи, яка її тримає.

Слід підкреслити, що Закон аж ніяк не забороняє використання печаток. Наразі використання печаток є усталеним звичаєм; нерідко печатки ставлять і на тих документах, на яких їх ставити не обов’язково. Тож не можна забороняти таке використання, «ламаючи людей через коліно». Відтак Закон демонструє поміркований підхід. З набранням Законом чинності юридичні особи можуть самі вирішувати, чи використовувати їм печатку, чи ні.

Іншими словами, юридичні особи у відношенні користування печаткою опинилися у тій ситуації, у якій завжди знаходились фізичні особи – підприємці. Дехто з підприємців використовує печатку, а дехто чудово обходиться без неї.

Водночас на практиці виникають питання щодо застосування цього нового підходу.

Центр комерційного права пропонує своє бачення відповідей на ці питання.

 

1. Який орган юридичної особи вирішує питання про те, чи матиме юридична особа печатку? Чи має інформація про наявність чи відсутність печатки відображатись у статуті юридичної особи?

Питання про наявність чи відсутність печаток, та питання про те, чи має печатка використовуватись, належать до поточної діяльності юридичної особи. Тож за загальним правилом ці питання вирішуються виконавчим органом юридичної особи.

Виконавчий орган юридичної особи може в будь-який час прийняти рішення про використання печатки, або про припинення її використання.

Водночас відповідно до ч.1 ст.98 Цивільного кодексу України «Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу». Тож вищий орган товариства може прийняти рішення з цих питань. У цьому разі вищий орган товариства може за бажання внести відповідні відомості до статуту, але це не є обов’язковим.

Незалежно від того, чи внесені відомості про наявність чи відсутність печаток до статуту, чи ні, рішення вищого органу товариства є обов’язковим для виконавчого органу. Порушення обов’язку виготовити печатку та використовувати її може створювати юридичні наслідки для членів виконавчого органу (наприклад, бути підставою для застосування до них санкцій, передбачених трудовим законодавством). Водночас порушення такого обов’язку виконавчим органом за загальним правилом не впливає на чинність правочинів, наказів та інших актів юридичної особи.

Такий обов’язок є обов’язком членів виконавчого органу перед юридичною особою, а не перед третіми особами. Тому треті особи не вправі звертатись з вимогами про прикладення печатки.

Тож за загальним правилом питання про наявність чи відсутність печаток, та питання про те, чи має печатка використовуватись, належать до компетенції виконавчого органу юридичної особи.

Внесення до статуту відомостей про наявність чи відсутність печаток не є обов’язковим.

 

2. Чи повинна юридична особа використовувати печатку, якщо її статутом встановлено, що вона має печатку?

У листі Національного банку України від 11.12.2014 р. N 25-110/74213 зазначено, що «Якщо в установчих документах юридичної особи зазначено про наявність печатки, то вона повинна використовуватися у всіх правочинах юридичної особи, в тому числі і у договірних відносинах з банком та при розпорядженні рахунком і підписуванні розрахункових документів». З цим судженням погодитись не можна з таких причин.

Відповідно до ст.19 Конституції України:

- ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ані конституцією, ані законом органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не наділені повноваженнями встановлювати випадки, коли юридична особа повинна використовувати печатку. Тож такі випадки можуть встановлюватись лише законом.

Деякими законами передбачені окремі випадки, коли юридична особа має використовувати печатку за її наявності. Це, зокрема, друге речення частини третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, частина третя статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці норми передбачають прикладення печатки юридичної особи за її наявності на деяких документах.

Водночас законами не передбачено загального правила про те, що юридична особа має використовувати печатку за її наявності.

Тому за загальним правилом (крім виключень, передбачених законами) юридична особа, яка має печатку, не зобов’язана її використовувати.

Зокрема, якщо в установчих документах юридичної особи приватного права зазначено про наявність печатки, то це не тягне обов’язку  юридичної особи її використовувати.

 

3. Чи виникає, за умови наявності печатки, у суб’єкта господарювання обов’язок  її використання на всіх без виключення документах на вимогу третіх осіб?

З принципу добровільності використання печаток юридичними особами приватного права, який запроваджений Законом № 1206, випливає і право цих юридичних осіб самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка.

Тож треті особи не вправі вимагати від суб’єкта господарювання використовувати печатку тільки на тій підставі, що суб’єкт господарювання має печатку.

 

4. Чи вправі суб’єкт господарської діяльності самостійно, шляхом видання наказу по підприємству, визначати вичерпний перелік документів, на яких використовується його печатка?

З принципу добровільності використання печаток юридичними особами приватного права, який запроваджений Законом № 1206, випливає і право цих юридичних осіб самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка.

Спосіб, у який юридична особа (яка схотіла мати печатку) визначатиме, коли вона використовує печатку, а коли – ні, законом не встановлено. Тож юридична особа може робити це у будь-який спосіб. При цьому Закон не пов’язує  прийняття такого рішення з дотриманням тих чи інших формальностей. Наприклад, це може бути письмовий наказ по підприємству, або усний наказ, або письмове чи усне розпорядження працівникам, які оформлюють документи тощо. Якщо печаткою користується тільки директор, він може взагалі не видавати жодних наказів чи розпоряджень, а просто фактично використовувати чи не використовувати печатку.

Суб’єкт господарської діяльності вправі самостійно визначати документи, на яких використовується його печатка. Спосіб, у який такий суб’єкт може це робити, не обмежується виданням наказу по підприємству, а може бути будь-яким.

 

5. Чи можуть не використовувати у своїй діяльності печатки та штампи державні та комунальні підприємства, установи та заклади, що повністю чи частково фінансуються з державного бюджету?

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас слід мати на увазі, що на деякі установи та заклади можуть бути покладені функції суб'єктів владних повноважень. Коли такі установи та заклади діють не як суб’єкти господарювання, а в якості суб'єктів владних повноважень, на них законодавством може бути покладений обов’язок використання печаток.

Отже, зазначені юридичні особи за загальним правилом не зобов’язані використовувати печатки та штампи.

 

6. Чи можуть казенні підприємства не використовувати у своїй діяльності печатку?

Відповідно до ч.4 ст.76 Господарського кодексу України казенне підприємство має, зокрема, печатку із своїм найменуванням. Водночас зазначена норма не зобов’язує  казенне підприємство використовувати печатку. Відтак казенне підприємство самостійно вирішує, коли воно використовує печатку.

Тому казенні підприємства можуть не використовувати у своїй діяльності печатку.

 

7. Чи можуть державні та комунальні підприємства, установи та заклади, що повністю чи частково фінансуються з державного бюджету, співпрацювати з контрагентами, які не використовують печатки?

Щодо цього відсутні будь-які заборони.

Тому зазначені юридичні особи можуть співпрацювати з контрагентами, які не використовують печатки.

 

8. Чи стосуються зміни щодо добровільного використання печаток та штампів кадрового діловодства (печатка установи у трудовій книжці, довідка про зарплату, довідка з місця роботи), оформлення листків непрацездатності, медичних висновків, інших документів (наприклад довідки про склад сім’ї)?

Оскільки юридичні особи можуть не мати печаток, то вони можуть видавати будь-які документи без прикладення печатки.

Тому прикладення печатки до зазначених документів не є обов’язковим.

 

9. Чи стосуються зміни щодо добровільного використання печаток та штампів оформлення податкових накладних?

Податковий кодекс України  не містить правила про обов’язковість прикладення печатки до податкових накладних.

У відповідності з Податковим кодексом України  не містить такого правила і наказ Міністерства фінансів України  «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 23.09.2014 N 966. При цьому наявність у формі «Розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України» місця для прикладення печатки (позначене літерами «М. П.») не означає вимоги обов’язкового прикладення печатки.

Тому прикладення печатки до податкових накладних не є обов’язковим.

 

10. Чи можуть не використовувати печатки та штампи учасники процедури держзакупівель?

Відповідно до п.31 ст.1 Закону України  «Про здійснення державних закупівель» учасник процедури закупівлі – це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка письмово підтвердила намір взяти участь у процедурі закупівлі та/або подала пропозицію конкурсних торгів, або цінову пропозицію, або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі. Зазначений Закон не містить правила про обов’язковість використання такими учасниками печаток та штампів.

Тому учасники процедури держзакупівель можуть не використовувати печатки та штампи.

 

11. Які реквізити мають відображатись на печатках?

Стаття 58-1 Господарського кодексу України «Печатки суб'єкта господарювання» не містить вимог щодо реквізитів печатки.

Тому суб’єкти  господарювання за загальним правилом вправі самі вирішувати, які саме реквізити відображаються на їхніх печатках.

 

12. Якщо прийнятим до прийняття Закону України від 15 квітня 2014 року № 1206-VII підзаконним актом передбачено проставлення печатки, але норми цього Закону передбачають необов'язковість застосування печатки, то чи обов'язково застосовувати печатку у такому випадку?

Прикладами таких норм є окремі норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України  від 15 грудня 2004 р. N 637 (абзац другий п.3.3, абзац п’ятий п.4.2, п.7.9 містять вимогу про відбиток печатки).

Закон № 1206 скасував обов’язок суб’єктів господарювання – юридичних осіб мати печатки, а для суб’єктів господарювання – фізичних осіб такого обов’язку  не існувало ніколи. Якщо підзаконним актом передбачена обов’язковість використання печатки, то такий підзаконний акт не відповідає закону. Така невідповідність означає, що підзаконний акт у цій частині не підлягає застосуванню незалежно від дати його прийняття. Наприклад, у господарських відносинах це правило закріплене у ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу: «Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України».

Отже, такий підзаконний акт не підлягає застосуванню.

 

13. Відповідно до абзацу третього Цивільного кодексу України  «Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін». Якщо письмовою домовленістю сторін передбачена така умова, але сторони не скріпили договір печаткою, то чи впливає це на чинність договору?

Універсальної відповіді на це питання нема.

Перший приклад.

Сторони підписали договір, але в самому цьому договорі вказали, що він набирає чинності з моменту його скріплення печатками. Скоріш за все, тут воля сторін направлена на те, щоб скласти лише проект договору і відтермінувати його перетворення на укладений договір доти, доки він не буде скріплений печатками. Це може бути необхідним, наприклад, якщо згідно із законом чи статутом юридичної особи такого роду договір має бути схвалений певним органом юридичної особи (наприклад, договір підписаний головою правління, але вимагається ще схвалення наглядовою радою). У цьому разі за відсутності печаток договір є неукладеним.

Другий приклад.

Сторони склали протокол про наміри, в якому вказали, що майбутній договір має бути скріплений печатками. Тим не менше пізніше сторони підписали договір, не скріпивши його печатками; при цьому в самому договорі умова про скріплення печатками відсутня. Скоріш за все, тут воля сторін направлена на скасування попередньої домовленості про скріплення договору печатками. Тож такий договір слід розглядати як укладений.

Отже, наслідки нескріплення договору печаткою при тому, що письмовою домовленістю сторін передбачене таке скріплення, мають визначатись в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з тлумачення намірів сторін.



[1] див. наприклад Snyder D.V. Comparative law in action: promissory estoppel, the civil law, and the mixed jurisdiction // Ariz. J. Int'l & Comp. L. –  1998. – 15. –  P. 719.

[3] Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України  від 11 січня 1999 р. N 17 (Зареєстрована в Міністерстві юстиції України  28 квітня 1999 р. за N 264/3557).