Співвідношення активів та пасивів боржника в банкрутстві

 
Питання: Яке значення має співвідношення активів та пасивів боржника в банкрутстві?
Відповідь та обґрунтування:
На практиці виникли випадки, коли боржник оскаржує постанову про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, посилаючись на те, що не було проведено аудиту його діяльності та аналізу фінансового становища, як це передбачено, наприклад, в частині 11 статті 16 чинної редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"[1] (надалі - Закон) та частини 10 статті 11[2] попередньої редакції цього Закону. Відтак, не визначено співвідношення активів/пасивів боржника на підтвердження його неплатоспроможності.
У зв’язку із цим, виникла необхідність з’ясувати: яке значення має співвідношення активів та пасивів боржника в банкрутстві; які правові наслідки встановлено у випадку не проведення аналізу фінансового становища боржника?
Відповідаючи на це питання слід виходити із такого. Відповідно до ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.  У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє безспірність його вимог, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
Тобто, основне завдання підготовчого засідання суду полягає у з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.
Згідно зі ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Відтак, неплатоспроможність боржника під час вирішення питання про порушення справи про банкрутство презюмується. Припущення про неплатоспроможність боржника ґрунтується на факті несплати боргу. Для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство з’ясування співвідношення активів/пасивів боржника Закон не вимагає.
Що ж стосується визначення співвідношення активів та пасивів боржника (достатності чи недостатності майна боржника для виконання зобов'язань перед кредиторами) під час провадження у справі про банкрутство, то Закон пов’язує з цим правові наслідки лише на стадії ліквідації боржника (ч.2 та ч.5 ст.46 Закону) - «якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність».
Аналіз фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника на стадії розпорядження майном (ч. 11 статті 16 чинної редакції Закону та ч.10 статті 11 попередньої редакції Закону) має на меті з'ясування можливості відновлення платоспроможності боржника і не вимагає обов’язкового складання якогось формального документа (аудиторського висновку, звіту тощо). З проведенням чи не проведенням такого аналізу або з його результатами на стадії розпорядження майном Закон не пов'язує жодних правових наслідків. Слід також зазначити, що боржник сам знає про свою фінансову, господарську та іншу діяльність, тож може і повинен мотивувати можливість відновлення платоспроможності перед кредиторами без будь-якого додаткового формального аналізу.


[1]«Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) лише за згодою останнього (останніх). Відсутність аудиторського висновку не перешкоджає провадженню у справі про банкрутство» (ч. 11 статті 16 чинної редакції Закону).
[2]«Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.»(ч.10 статті 11 попередньої редакції Закону).