Оподаткування діяльності боржника податком на додану вартість в процедурі ліквідації

Питання: Чи має боржник сплачувати податок на додану вартість після прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом?

Відповідь:Боржник залишається платником податку на додану вартість до завершення процедури його ліквідації. При продажу майна до його вартості включається податок на додану вартість.

 

Обґрунтування:

На практиці виникла проблема, пов'язана із застосуванням положень частини першої статті 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі — Закон). Відповідно до положень цієї норми, “з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури”.

Аналіз зазначеної норми може призвести до хибного висновку, що нібито при продажу майна боржника в процедурі ліквідації податок на додану вартість не сплачується.

Особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, втрачає статус платника податку у випадках, передбачених статтею 184 “Анулювання реєстрації платника податку” Податкового кодексу України.

Юридична особа втрачає статус платника ПДВ, коли господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута (підпункт (д) пункту 184.1. Податкового кодексу України). Тобто, у банкрутів-платників податку – юридичних осіб підставою для анулювання реєстрації платника податку є ухвала суду про їх ліквідацію. Ухвалу ж про ліквідацію юридичної особи — банкрута господарський суд виносить після затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу (абзац 12 частини першої статті 46 Закону) у випадку, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна (частина друга статті 46 Закону).

Такої підстави як прийняття господарським судом постанови про визнання боржника — юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість статтею 184 Податкового кодексу України не передбачено.

Що ж до фізичної особи, то вона втрачає статус платника ПДВ, зокрема, коли фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання (підпункт (е) пункту 184.1. Податкового кодексу України). Тож необхідно з’ясувати, коли фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ГК, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності, за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 ГК. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 50 ЦК, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом; фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність, за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Із зазначених норм випливає, що фізична особа, зареєстрована як підприємець, зберігає свій статус підприємця доти, доки вона зареєстрована як підприємець «в порядку, встановленому законом», тобто доки відомості про її статус підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДР).

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 50 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», запис до ЄДР про реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом вноситься не на підставі судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство (воно тягне наслідки, передбачені ч.2 зазначеної статті) і не на підставі судового рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом (воно тягне наслідки, передбачені ч.4 зазначеної статті), а на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, яке постановляється після завершення процедури банкрутства, встановленої законом[1].

Таким чином, фізична особа не втрачає статусу підприємця доти, доки не буде завершена процедура банкрутства, встановлена законом. До того часу така фізична особа є платником ПДВ.

Певні складнощі у такому розумінні законодавства виникають у зв’язку з наявністю в законодавстві окремих зайвих, непродуманих положень. Так, у частині 9 статті 91 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сказано, що «з моменту прийняття господарським судом рішення про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури втрачає силу державна реєстрація фізичної особи як приватного підприємця, а також анулюються видані йому ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності». З цього приводу слід зазначити, що значення поняття «втрачає силу державна реєстрація фізичної особи як приватного підприємця» є невідомим, як і наслідки такої «втрати сили». Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» таких понять не використовує. Тому згадана ч.9 ст. 91 позбавлена змісту і застосовуватись не може[2].

Таким чином, від моменту відкриття ліквідаційної процедури і до її завершення боржник (як юридична, так і фізична особа), який зареєстрований як платник податку на додану вартість, залишається платником цього податку, зобов'язаний його нараховувати та сплачувати при продажу майна в процедурі ліквідації відповідно до норм Податкового кодексу України. При продажу майна такого боржника його вартість вказується з урахуванням податку на додану вартість. На користь цього, зокрема, свідчить і вимога вказувати в оголошенні про проведення аукціону про можливість надати переможцю податкову накладну (ч.1 ст 59 Закону). Також, на користь цього свідчить і вказівка в ч.1 ст. 38 Закону на те, що у банкрута не виникає жодних «додаткових» зобов’язань, тобто зобов’язань, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією процедури ліквідації боржника.



У ч.1 ст. 46 зазначеного Закону сказано, що «державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі … постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця», а в ч.2 цієї ж статті – що «підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом …». Зрозуміло, що відповідно до ч.ч.5,6 ст. 50 зазначеного Закону таке рішення постановляється лише після завершення процедури банкрутства.

Слід також взяти до уваги, що згадана ч.9 ст.91 виключена Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13.05.2014 № 1258-VII (набере чинності 07.07.2014). Крім того, ст.91 доповнена новою частиною одинадцятою такого змісту: «11. Якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості про припинення підприємницької діяльності боржника, після завершення ліквідаційної процедури господарський суд виносить ухвалу про припинення підприємницької діяльності боржника.".