Відсутність підстав відмовляти в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо боржник частково погасив заборгованість перед ініціюючим кредитором

Питання:Чи є підстави відмовляти в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо боржник до підготовчого засідання суду частково погасить заборгованість перед ініціюючим кредитором і сума вимог кредитора становитиме менше 300 мінімальних заробітних плат?

 

Відповідь і обґрунтування:

У частині сьомій статті 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначені підстави, за яких суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство. До таких підстав, зокрема, віднесено: вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником в повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна із підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону. У випадку, якщо боржник до підготовчого засідання суду частково погасить заборгованість перед ініціюючим кредитором і сума вимог кредитора становитиме менше трьохсот мінімальних заробітних плат, відмовляти в порушенні провадження у справі про банкрутство немає підстав.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарський суд, отримавши заяву кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство, перевіряє наявність ознак, які б могли свідчити про неплатоспроможність боржника. Серед таких формальних ознак, за наявності яких справа про банкрутство порушується господарським судом, є така — “безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом” (ч.3 ст.10 Закону). У випадку, якщо заявник-кредитор не подав доказів неплатоспроможності боржника, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду (ч.1 ст.15 Закону). При прийнятті рішення про порушення провадження у справі про банкрутство суд перевіряє ті самі докази, що і при перевірці наявності підстав для подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на момент подання такої заяви, але вже з урахуванням заперечень боржника (ч.3 ст. 16 Закону). Тож оцінка фактів (в т.ч. неплатоспроможності) здійснюється за принципом – чи були вони наявними на момент подання до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Тлумачення Закону таким чином, що може привести до висновку про можливість не порушувати провадження у справі про банкрутство у випадку, коли боржник частково погасив заборгованість перед ініціюючим кредитором і сума вимог кредитора становитиме менше трьохсот мінімальних заробітних плат, суперечить одному із головних завдань реформи процедур банкрутства — зменшення перепон для доступу до процедур банкрутства та забезпечення максимального задоволення вимог кредиторів. В цьому випадку у боржника з'являється спокуса вдатися до несумлінної поведінки — виконати не всі свої зобов'язання, а лише в частині, в якій вони не перевищують трьохсот мінімальних заробітних плат.