Проблема із відкриттям депозитів для забезпечення оплати арбітражному керуючому винагороди

Питання: Чи є правові перешкоди для відкриття депозитів, на які мають зараховуватися кошти, що сплачує ініціюючий справу про банкрутство боржник або кредитор для забезпечення оплати арбітражному керуючому обов’язкової винагороди?

Відповідь та обґрунтування:

На практиці виникли проблеми із відкриттям депозитів, на які мають зараховуватися кошти, які сплачує ініціюючий справу боржник або кредитор для забезпечення оплати арбітражному керуючому обов’язкової винагороди, зокрема, питання про те, чи мають нотаріуси правові підстави та чи немає правових перешкод для відкриття зазначених депозитів.

Відповідаючи на ці питання слід виходити із того, що відповідно до частини 1 статті 85 Закону України «Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від однієї особи грошові кошти у депозит та передає їх іншій особі (депоненту). Це загальний припис, якому кореспондує спеціальна норма частини 2 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка і передбачає такий випадок.

В частині 2 статті 115 встановлено:

  1. суму винагороди – визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень розпорядника майна або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати, однак, не більше п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень;
  2. порядок сплати винагороди – авансування заявником (ініціюючим кредитором або боржником) шляхом внесення суми авансового платежу на депозитний рахунок нотаріуса, з якого винагорода виплачується арбітражному керуючому за кожний місяць виконання повноважень розпорядника майна.

Поява такої новели в законодавстві про банкрутство слугує певній меті – забезпечення незалежності арбітражного керуючого від боржника та кредиторів, гарантованість отримання обов’язкової частини винагороди арбітражним керуючим за виконану роботу, що сприятиме зменшенню корупції та зловживань в цій сфері, підвищенню якості надання послуг арбітражними керуючими, ефективності процедур банкрутства та рівня захищеності прав учасників процедури банкрутства. Оплата обов’язкової винагороди арбітражному керуючому шляхом її авансування на депозит нотаріуса – це інструмент, який забезпечує досягнення цієї мети та дозволяє реалізувати завдання реформи законодавства про банкрутство. Відмова нотаріуса вчиняти таку дію не дозволяє забезпечити реалізацію зазначеного механізму та не дозволяє досягти мети реформи.

Що стосується правового регулювання порядку прийняття в депозит грошових сум, їх передавання та повернення, то його визначено в статтях 85, 86 Закону України «Про нотаріат» та в Главі 21 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (затверджено Наказом Мінюсту №296/5 від 22.02.2012р.). Згідно вимог цих актів прийняття нотаріусом грошових сум проводиться за місцем виконання зобов'язання за заявою заінтересованої особи (ініціюючого кредитора або боржника). Видача з депозиту грошових сум здійснюється за заявою, яку подає депонент (арбітражний керуючий, який виконує повноваження керівника майна). На заяві арбітражного керуючого нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, реквізити документа, на підставі якого особу було встановлено, та вказується документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум. Серед таких документів в пункті 9.1. Глави 21 Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, зокрема, рішення суду. Таким рішенням в справі про банкрутство є ухвала суду про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій зазначається про призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати (абзац 6 частини 9 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Виходячи із цього, нотаріус має підстави (та зобов’язаний) для вчинення дій по прийняттю в депозит грошових сум від ініціюючого боржника або кредитора для авансування винагороди арбітражного керуючого та для їх передавання депоненту. Жодних правових перешкод для цього немає.

Складається враження, що проблема, яка виникла із відкриттям нотаріусами депозитів для прийняття авансових платежів пов’язана:

  1. із відсутністю сталої нотаріальної практики застосування положень статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (лише окремі нотаріуси здійснюють відкриття таких депозитів);
  2. із побоюванням нотаріусів передати арбітражному керуючому надмірну суму винагороди (сплатити «лишнє»).

Що стосується відсутності сталої нотаріальної практики, то її треба формувати.

А існуючі острахи мають долатися тим, що:

-                    сума винагороди розпорядника майна визначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство (стаття 16 Закону);

-                    суд здійснює контроль за обґрунтованістю нарахування та виплати винагороди арбітражному керуючому, коли розглядає та затверджує звіт розпорядника майна (абзац 3 частини 7 статті 115 Закону).

У випадку, якщо буде встановлено, що арбітражний керуючий отримав надмірну суму винагороди, її буде повернуто (в частині надмірно сплаченого), як набуту без достатніх правових підстав (стаття 1212 Цивільного кодексу України).