Вирішення питання про застосування подальших судових процедур відносно боржника, за умови неможливості провести повноважні збори кредиторів

Питання:Відповідно до частини другої статті 26 Закону про банкрутство, перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві третини голосів. При цьому в Законі відсутні норми, які б дозволяли розпоряднику майна провести збори кредиторів за умови належного повідомлення всіх кредиторів про дату проведення зборів у випадку, якщо деякі кредитори із значними сумами грошових вимог (понад 25 відсотків) ігнорують проведення зборів, не з’являються на них, що унеможливлює прийняття рішень про створення комітету кредиторів і вирішення питання про застосування подальших судових процедур відносно боржника. Чи може суд вважати перші збори кредиторів повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають менше ніж 2/3 голосів, у випадку, коли інші кредитори ігнорують проведення зборів, не з’являються на них, що унеможливлює прийняття рішень про створення комітету кредиторів і вирішення питання про застосування подальших судових процедур відносно боржника?

Відповідь:Якщо не вдалося зібрати перші збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше 2/3 голосів, має бути ініційовано наступні збори, які вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше 50% голосів. Якщо кредитори не зібралися — судом буде введено процедуру ліквідації.

Обґрунтування:

Одним із головних завдань реформи системи банкрутства є скорочення строків процедур. Всі процедури мають застосовуватися таким чином, аби не створювати штучних передумов для зволікань. Натомість, у випадку коли з якихось причин не вдається вчинити якусь дію (наприклад, через зловживання правом, низький рівень організаційної спроможності тощо), Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено запобіжники, які мають забезпечити подальший рух провадження у справі про банкрутство.

Процедури банкрутства реалізуються за активної участі та ініціативи боржника та кредиторів, які є зацікавленими особами в їх результатах та ефективності, під контролем суду, який має забезпечити дотримання вимог закону та забезпечити рух провадження у справі про банкрутство.

Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві третини голосів (ч.2. ст.26 Закону). Неможливість зібрати кредиторів із кількістю голосів у дві третини не є перешкодою для ініціювання розпорядником майна наступних зборів, які   вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів (ч.2. ст.26 Закону). Якщо ж і наступні збори скликати не вдалось, то по закінченні процедури розпорядження майном, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч.4. ст.27 Закону).

Неможливість провести збори свідчить або про відсутність зацікавленості у певної кількості кредиторів в участі у справі про банкрутство боржника, або ж про зловживання кредиторами наданим їм правом (навмисне створення перешкод для того, аби не допустити подальшого розвитку справи про банкрутство боржника). Право господарського суду відкрити ліквідаційну процедуру за відсутності відповідного рішення комітету кредиторів і є тим самим запобіжником, який передбачив законодавець для забезпечення динамічного розвитку провадження у справі про банкрутство.

Наявність таких запобіжників обумовлена необхідністю: 1) стимулювати учасників провадження у справі про банкрутства до належної поведінки, адже їх неналежна поведінка або ж бездіяльність призведуть до наслідків, які наступають поза їх волею та впливом; 2) забезпечити здійснення процедури банкрутства у короткі строки.