Визнання результатів торгів недійсними

Питання: В межах якого провадження (позовного чи банкрутства) повинно розглядатися питання про визнання результатів аукціону недійсними?

Відповідь: Питання про визнання результатів аукціону недійсними повинно розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство.

Обґрунтування:

Відповідно до ч.3 ст. 55 Закону, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними; визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Оскільки єдиним результатом аукціону може бути укладений на ньому договір, то вимога про визнання результатів аукціону недійсним є тим самим, що і визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу.

Процедура провадження у справі про  банкрутство – це судова процедура, яка здійснюється під контролем господарського суду. Тож ч.3 ст. 55 Закону необхідно застосовувати разом з іншими положеннями Закону, зокрема тими, якими передбачено, що усі майнові спори з вимогами до боржника, спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником вирішує господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ст. 10 Закону). Також слід враховувати, що концентрація усіх майнових спорів щодо боржника – це одна із новел Закону, яка покликана забезпечити швидкий розгляд в межах одного провадження у справі про банкрутство різного роду скарг та суперечок, аби надати інструмент для реалізації такого завдання реформи, як скорочення строків процедур банкрутства.

Відтак, з огляду на ідеологію Закону та його спрямованість, положення норми ч.3 ст. 55 слід тлумачити таким чином, що питання про визнання результатів аукціону недійсними повинно розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому слід мати на увазі, що визнання договору недійсним ще не означає автоматично, що покупець не набув права власності на майно і повинен повернути його. Необхідно враховувати положення ст.ст. 330, 388 ЦК, які захищають добросовісного набувача.

Варто звернути увагу, що наразі у ВР готується до розгляду у 2-му читанні проект Закону № 0883 «Про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства», яким передбачається викласти ст. 55 у такій редакції:

«Стаття 55. Визнання недійсними договорів, укладених з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону

1. Договір, укладений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого законом порядку його підготовки або проведення, яке перешкодило або могло перешкодити укладенню договору на умовах, найбільш вигідних для продавця, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора у порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

2. Якщо предметом договору є заставлене майно, договір може бути визнаний недійсним на підставі частини першої цієї статті також за заявою відповідного забезпеченого кредитора».

Цією редакцією не тільки визначено, що спір розглядається у межах провадження у справі про банкрутство, а й змінюється ідеологія оскарження.

По-перше, договір може бути визнаний недійсним лише за умови, що порушення встановленого законом порядку підготовки або проведення аукціону перешкодило або могло перешкодити укладенню договору на умовах, найбільш вигідних для продавця. Цей підхід відповідає меті аукціону, якою є продаж майна за найвищою ціною.

По-друге, звужується коло осіб, які можуть оскаржувати договір. Відповідно до поширеного сьогодні розуміння чинного законодавства, договір, укладений на аукціоні, може оспорюватися невизначено широким колом осіб з будь-яких, навіть формальних, підстав, чим суб’єкти господарювання часто зловживають, використовуючи оспорювання договорів, укладених на аукціоні, для протидії продажу майна та затягування процедури банкрутства. Зважаючи на це, становище покупця майна на аукціоні є нестійким, що знижує привабливість купівлі майна на аукціоні, а отже – і ціну, за яку купується майно. З іншого боку, інтереси осіб, які були незаконно позбавлені можливості взяти участь або перемогти на аукціоні, забезпечуються шляхом встановлення на їх користь штрафу у розмірі гарантійного внеску (ст. 56 Закону), який повинен сплатити організатор аукціону. Слід враховувати, що у разі, якщо особа не змогла взяти участь або перемогти в аукціоні, визнання недійсним укладеного договору саме по собі взагалі не поновлює її прав. Водночас визнання такого договору недійсним може порушити інтерес добросовісного покупця. Крім того, враховано, що проведення аукціону є нічим іншим, як переддоговірними переговорами. Оскільки інститут переддоговірної відповідальності досі майже незнайомий на теренах пострадянських держав, слід врахувати досвід країн з усталеними правовими традиціями. Цей досвід свідчить, що наслідком неналежної поведінки на переддоговірній стадії має бути не визнання договору недійсним з наступним «примушенням» до нових переговорів, а захист осіб, що постраждали від недобросовісності контрагента у переговорах, шляхом притягнення його до переддоговірної відповідальності[1]. Переддоговірна відповідальність може наступати у вигляді обов’язку  відшкодувати збитки, а для ситуацій, коли доводити їх наявність та розмір об’єктивно важко, існує «стандартний» прийом у законодавчому регулюванні – заміна (інколи доповнення) відшкодування збитків (розмір яких, звичайно, на момент правопорушення ще є невизначеним, а тому підлягає доведенню) компенсацією у певному, наперед відомому, розмірі майнових втрат кредитора у спрощеному, порівняно з стягненням збитків, порядку – що є функцією неустойки (зокрема штрафу). Саме такий підхід і запозичений з права Німеччини, США та інших розвинутих правопорядків.

 

 



Див., наприклад, Kessler F., Fine E. Culpa in contrahendo, bargaining in good faith, and freedom of contract: a comparative study / Harv. L. Rev. - 1964. - v.77. - P.401-449).