Визначення початкової вартості при продажу майна боржника

Питання: У статтях 43, 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Чи означає це, що експертна оцінка майна при продажу в ліквідаційній процедурі необов’язкова, а ліквідатор може сам оцінити майно?

 

Відповідь:Ліквідатор самостійно визначає початкову вартість майна.

 

Обґрунтування:

В новій редакції Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачена можливість ліквідатору здійснити вибір способу продажу майна: 1) проведення аукціону; 2) продаж безпосередньо фізичній або юридичній особі (ч.1 ст. 44 Закону). В зв'язку із цим  на практиці постало питання, чи обов'язковою є проведення оцінки в обох цих випадках, або ж в якомусь окремому із них. Аналіз ч.1 ст. 43 Закону, відповідно до якої “майно, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором”, наводить на неоднозначну відповідь: чи ліквідатор мусить самостійно визначити вартість такого майна або ж провести оцінку такого майна, залучивши до цього професійного оцінювача — суб'єкта оціночної діяльності в порядку, передбаченому Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Для надання належної відповіді на поставлене питання слід враховувати, що однією із головних новел в законодавстві про банкрутство є: 1)  скасування обов'язкової оцінки майна боржника (пов'язано це із завданням реформи — скорочення строків процедур банкрутства, їх здешевлення та підвищення індексу стягнення); та 2) запровадження продажу майна боржника на аукціоні.

Для реалізації першого завдання ліквідатору надано право самостійно визначити початкову вартість майна, яка підлягає зазначенню у договорі про проведення аукціону (с. 57 Закону). Проведення обов’язкової оцінки залученим фахівцем, яке передбачалося за попереднього регулювання, виявилося коштовним та зайвим заходом, який не сприяє досягненню швидкості в процедурах банкрутства та економії коштів боржника, за рахунок яких мають задовольнятися вимоги кредиторів.

Також слід зазначити, що не дивлячись на те, що Закон в ч.1 ст. 44 надав ліквідатору право вибору способу продажу майна, він його в цьому виборі відразу ж і обмежив. Так, положеннями абзацу четвертого цієї ж статті зазначено: “вибір способу продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною”. Таким способом є аукціон.

Продаж майна безпосередньо фізичній або юридичній особі може застосовуватись лише як виняток, наприклад, коли необхідно продати майно, яке швидко псується.

З огляду на той факт, що аукціон є найпоширенішим способом продажу майна, необхідність у проведенні коштовної оцінки майна боржника відпала, адже вона дає лише стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає свій сенс. Відтак, на аукціон майно може бути виставлено за будь-якою ціною, головне, аби аукціон було проведено відкрито та прозоро, щоб забезпечити можливість взяти в ньому участь якомога більшому колу зацікавлених осіб. Під час конкурентної боротьби учасників аукціону і буде визначено ринкову вартість майна.

При цьому Закон не «забороняє» проведення оцінки, а лише робить її необов’язковою. Таку оцінку може ініціювати будь-хто із учасників провадження у справі про банкрутство. Але за однієї умови – таку оцінку буде проведено за рахунок особи, яка її ініціювала.