Чи може суд стягнути з ліквідатора кошти?

Питання: в судовій практиці виникло питання про те, чи може суд стягнути з ліквідатора кошти, розподілені з порушенням?

Відповідь: Так. В межах провадження у справі про банкрутство.

Обґрунтування: Під час реалізації своїх повноважень арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо, обачливо (ч.3 ст.98 Закону про банкрутство). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.22, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу). Ст.111 Закону про банкрутство визначено порядок відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого. Так, шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим. Відтак, арбітражний керуючий відповідає всім своїм майном, в частині, яка не покривається страховою виплатою.

Кредитор, якому арбітражним керуючим заподіяно шкоду, в тому числі через розподілення коштів з порушенням вимог Закону, вправі захистити свої права, звернувшись до суду.

Таке стягнення може бути здійснено судом за ініціативою кредитора в межах провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог ч.11 ст.41 Закону про банкрутство, якою передбачено, що «дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю)» шляхом подачі скарги (ч.4 ст.40 «У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури»; ч.1 ст.1 «учасники у справі про банкрутство - …арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)»).

На користь такого тлумачення слугує принцип процесуальної економії. Не варто відмовляти учаснику провадження у справі в захисті порушеного права, спонукаючи його до звернення окрім скарги, ще з окремим позовом до арбітражного керуючого у порядку цивільного судочинства, якщо таке право може бути відновлено в межах провадження у справі про банкрутство. Крім того, відповідно до ст.20 Цивільного кодексу, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

По-друге, дивним чином виглядало би, якби суд, розглянувши скаргу на дії арбітражного керуючого, обмежився констатацією такого порушення, яке спричинило збитки, і не здійснив дії, спрямовані на відновлення порушеного права шляхом їх стягнення. Адже метою звернення до суду є відновлення порушеного права.

В третіх, слід відзначити, що провадження у справі про банкрутство включає як специфічні, притаманні лише цьому процесу інститути, так і інститути позовного провадження. Та обставина, що процесуальні документи, з якими особа звертається до суду для вирішення спору, подекуди називаються у Законі не позовною заявою, а заявою чи скаргою

[1]Див. відповідь на питання «Розгляд позовів розпорядника майна щодо визнання недійсними  правочинів (договорів), укладених боржником»