Розгляд заяв про визнання правочинів недійсними в порядку ст. 20 Закону про банкрутство, поданих у справах, провадження у яких було порушено за нормами Закону в редакції, чинній до 19.01.2013, водночас постанова про визнання боржника банкрутом в яких була

Питання: У судовій практиці склалося два різних підходи до вирішення питання розгляду заяв про визнання правочинів недійсними в порядку ст. 20 Закону, поданих у справах, провадження у яких було порушено за нормами Закону в редакції, чинній до 19.01.2013, водночас постанова про визнання боржника банкрутом в яких була прийнята за нормами Закону в редакції, чинній з 19.01.2013. Одні суди приймають такі заяви, інші відмовляють. Як має вчиняти в такому випадку суд?

Відповідь: Ст.20 не може застосовуватись у таких справах.

Обґрунтування:

Деякі суди виходять з того, що подальше провадження у справі про банкрутство боржника, якого визнано банкрутом під час дії Закону в редакції від 22.12.2011 № 42-12-IV та чинній з 19.01.2013, повинно здійснюватись за нормами Закону в наведеній редакції. Відтак, відповідно до ст. 20 Закону, заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника підлягають розгляду господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав та в порядку, передбаченому вищезазначеною статтею закону. Ґрунтується ця позиція на тому, що підпунктом 1-1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  в редакції від 22.12.2011 р. № 4212-ІV визначено, що положення цього Закону, які регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Водночас ст.20 Закону не регулює ліквідаційну процедуру. Тому посилання на підпункт 1-1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  в редакції від 22.12.2011 р. № 4212-ІV є помилковим.